Про виховання дітей
Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всi випадки життя, не iснує. Всi дiти рiзнi. Кожна дитина унiкальна, унiкальнi i нашi з ним вiдносини. Але є речi, якi протипоказанi при спiлкуваннi з будь-якою дитиною без виключення. 
Йдеться про те, чого батькам робити не можна.
Якщо ми хочемо виховати людину, якiй властива самодисциплiна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвiдомiсть, прагнути того, щоб у людини сформувався позитивний образ самого себе, i уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.
Що грiха таїти, навiть найтерплячiшi батьки час вiд часу в "засмучених вiдчуттях" все ж таки користуються недозволеними методами, але нерiдко до них вдаються просто по незнанню.
Давайте запам'ятаємо недозволенi у вихованнi прийоми так само добре, як ми пам'ятаємо заповiдь не "убий!".
Не принижуй дитини!
Ми iнодi запросто можемо сказати дитинi: "А краще ти нiчого не мiг придумати? У тебе взагалi голова на плечах є?" i так далi... Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подiбне, ми руйнуємо позитивний образ сина або дочки.
Не погрожуй!
"Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене одержиш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе..." Кожного разу, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися i ненавидiти нас. Загрози абсолютно даремнi - вони не покращують поведiнки.
Не вимагай обiцянок!
Добре знайоме нам: дитина провинилася, а мама їй говорить: "Пообiцяй, що бiльше нiколи-нiколи так робити не будеш" - i одержує, звичайно, обiцянку. А через пiвгодини дитина повторює свою витiвку. Мама скривджена i засмучена: "Ти ж обiцяв!" 
Вона просто не знає, що обiцянка нiчого не значить для маленької дитини. Обiцянка, як i її сестра, загроза, вiдносяться до майбутнього. А дитина живе тiльки в теперiшньому часi. Якщо вона чутлива i сумлiнна, то вимагання обiцянок розвиватиме в нiй вiдчуття вини, якщо ж вона не чутлива, це тiльки навчить її цинiзму: слово - це одне, а справа - зовсiм iнше.
Не опiкай надмiрно!
Це поменшує дитину в її власних очах. Зайва опiка привчає її до думки, що сама вона нiчого робити не може. Багато батькiв недооцiнюють можливостей дiтей що-небудь робити самостiйно. Приймiть як девiз: "нiколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
Не вимагай негайної покори!
Уявiть, що чоловiк говорить вам: "Дорога, кинь все i цю ж хвилину приготуй менi каву". Як вам це сподобається? Так само вашiй дитинi не подобається, коли вiд неї вимагають, щоб вона негайно залишила своє заняття. Краще попередити її наперед: "Хвилин через десять обiдатимемо", тодi ми цiлком можемо дозволити її побурчати трохи: "Ой, мамо! Я ще пограю". Слiпе беззастережне пiдкорення характерне для марiонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостiйної людини.
Не потурай дитинi!
Мова про вседозволенiсть. Дiти вiдразу вiдчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межi дозволеного, бояться сказати їм "НI". Це вселяє в них упевненiсть, що всi правила гумовi - варто трошки пiднатиснути, i вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сiм'ї, але за її межами дитину чекають гiркi розчарування. Потурати дитинi - значить, позбавляти його можливостi вирости пристосованою до життя людиною.
Будь послiдовний!
В суботу у мами гарний настрiй i вона дозволяє сину порушувати всi правила (або якiсь з них). В понедiлок, коли вiн робить те ж саме, вона "навалюється на нього, як тонна цегли". Вiдрекомендуйте себе на мiсцi свого чада. Як би ви навчилися водити машину, якби в понедiлок вiвторок i четвер червоне свiтло означало "стоп", а в середу i суботу - "можна продовжувати рух"? Дiтям необхiдна послiдовнiсть у вимогах. 
Вони повиннi знати, чого вiд них чекають. Безладнiсть в дозволах i заборонах цьому не сприяє.
Не вимагай того, що не вiдповiдає вiку дитини!
Якщо ви чекаєте вiд свого дворiчного малюка, щоб вiн слухався, як п'ятирiчний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте вiд нього зрiлостi поведiнки, на яку вiн ще не здатний, - це погано позначається на розвитку його самосвiдомостi.
Не моралiзуй i не говори дуже багато!
Щодня тисячi слiв осуду виплiскуються на наших дiтей. Якщо всi їх записати на магнiтофон i прокрутити мамам, вони будуть враженi. Чого тiльки вони не говорять своїм дiтям! Загрози, насмiшки, бурчання, цiлi лекцiї про мораль... Пiд впливом словесного потоку дитина "вiдключається". Це для нього єдиний спосiб захисту i вона швидко його освоює. А оскiльки вiдключитися повнiстю вона не може, то переживає почуття вини, а це розвиває негативну самооцiнку. Всi "моралi" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти мiг так поступити пiсля всього хорошого, що мама зробила для тебе?" Один малюк в дитячому саду так лякав свого однолiтка: "Я тебе ударю, я тебе розрiзатиму на дрiбнi шматочки, я... я тобi все поясню!".
Не позбавляй дитини права залишатися дитиною!
Уявiть собi, що ви - педагогiчний генiй i виховали зразкову дитину: тиху, завжди поважну до дорослих, яка нiколи не бунтує i не виходить з-пiд контролю, робить все, що дорослi вiд неї хочуть. У неї немає негативних вiдчуттiв до чого-небудь i до кого-небудь, вона високоморальна, сумлiнна i акуратна, нiколи нiкого не одурює. Але, можливо, тодi ми маємо справу з маленькою дорослою людиною? Психологи вважають, що "зразкова" дитина - не щаслива дитина. Це дитина пiд маскою. Вона заховала своє "я" пiд оболонку, а всерединi у неї дуже серйознi емоцiйнi проблеми.
Виховуючи дiтей, розвиваючи їх самодисциплiну, давайте не забувати, що вони все-таки дiти. Давайте залишимо за ними це право!
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або - як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не зганяй на дитинi свої образи; що посiєш, то i зiйде.
3. Не вимагай вiд дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав її життя - як вона може тобi вiддячити? Вона дасть життя iншому: це необоротний закон подяки.
4. Не думай, що дитина твоя - вона Божа.
5. Не вiдносься до її проблем зверхньо.
6. Не принижуй!
7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш i не робиш.
8. Пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
9. Умiй любити чужу дитину. Не роби чужiй те, що не хотiв би, щоб iншi зробили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою: неталановитою, невдалою, дорослою; спiлкуючись з нею, радiй, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.
